| s-201
| Про те як часто чи згідно якої системи Поліція Думок смикає за будь-який з персональних лялькових дротів можна було лише здогадуватись. |
| s-202
| Можливо навіть що вони слідкують за всіма постійно. |
| s-203
| Але вони могли обрати навмання і смикнути саме за твій ляльковий дріт у будь-який час коли вони цього забажають. |
| s-204
| Ти мав жити і ти жив, за звичкою що перетворилась на інстинкт — що кожен звук який ти видаси буде записано та,за виключенням коли ти у пітьмі, кожен твій рух буде ретельно розглянуто. |
| s-205
| Вінстон залишався стояти спиною до телезахисту. |
| s-206
| Так було безпечніше, одначе, він добре знав, що навіть по спині можна багато чого дізнатися. |
| s-207
| За кілометри звідси Міністерство Правди, місце його роботи, височіє немов біла й простора вежа посеред замурзаного краєвиду. |
| s-208
| Це, думав він з неоднозначною огидою — це був Лондон, головне місто Злітно-посадкової Смуги Один, третя з найбільш населених провінцій Океанії. |
| s-209
| Він відчайдушно намагався витиснути з себе хоча б трохи дитячих спогадів які б дали змогу дізнатися йому чи завжди Лондон був таким. |
| s-210
| Чи були там завжди ці веренви гнилих та трухлявих домів в стилі дев’ятнадцятого сторіччя, з їхніми боками підкріпленими дерев’яними балками, з їхніми вікнами забитими картоном та з їхніми дахами з гофрованого заліза, з їхніми божевільними та розхристаними палісадниками що провисають на всі боки? |
| s-211
| І розбомблені місцини де пилюка зі штукатурки вихоріє у повітрі та зніт безладно поріс по купі рваного каміння; і місця де бомби пошматували значні ділянки на яких з’явилися огидні,брудні та ниці колонії дерев’яних гуртожитків що швидше схожі на курники? |
| s-212
| Це була жахливо величезна пірамідальна будівля з блискучого білого бетону, що здіймалася, тераса за терасою, на триста метрів угору. |
| s-213
| З того місця де стояв Вінстон було дуже легко прочитати, елегантно витиснені на його білій поверхні, три гасла Партії: ВІЙНА ЦЕ МИР ВОЛЯ ЦЕ РАБСТВО БАЙДУЖІСТЬ ЦЕ СИЛА |
| s-214
| Міністерство Правди містило,як казали плітки, три тисячі кімнат від першого до останнього поверху, та відповідну за розмірами розгалужену підземну систему. |
| s-215
| Безладно розкидану по усьому Лондону де було ще лише три такі ж схожі за зовнішнім виглядом та розмірами будівлі. |
| s-216
| Отже цілком зрозуміло що решта споруд були представниками карликової архітектури та з даху панельного будинку “Перемога” ти міг побачити усю цю четвірку одночасно. |
| s-217
| Це були домівки чотирьох Міністерств з яких повністю складався державний уряд. |
| s-218
| Міністерство Правди яке займалося виробництвом новин,освіти, розваг та образотворчого мистецтва. |
| s-219
| Міністерство Миру яке піклувалося про війну. |
| s-220
| Міністерство Любові що підтримувало закон та порядок. |
| s-221
| І Міністерство Достатку що відповідало за економічні справи. |
| s-222
| Мовою Новосуржу їх називали: Мініправда, Мінімир, Мінілюб та Мінідостаток. |
| s-223
| Міністерство Любові було одним з насправді найжахливіших. |
| s-224
| У ньому взагалі не було вікон. |
| s-225
| Навіть на вулицях що безпосередньо межували з ним блукали горилопикі охоронці у чорній уніформі, озброєні розкладними кийками. |
| s-226
| Вінстон різко обернувся. |
| s-227
| Він надав своєму обличчю виразу спокійного оптимізму, що доцільно було робити стаючи обличчям до телезахисту. |
| s-228
| Він пішов крізь кімнату до вузенької кухні. |
| s-229
| Залишаючи Міністерство о цій порі дня він пожертвував своїм ланчем у буфеті та усвідомлював що на кухні з їжі є лише скибка чорного хліба яка не дотягне до завтрашнього сніданку. |
| s-230
| Він узяв з полиці пляшку з безбарвною рідиною на якій була простенька біла етикетка з написом ДЖИН ПЕРЕМОГА. |
| s-231
| Воно випромінювало хворобливий, нудотний та маслянистий запах наче китайська рисова горілка. |
| s-232
| Вінстон наповнив майже повну чайну чашку що стояла поблизу, нервуючи від потрясіння, і жадібно ковтнув його одним великим ковтком неначе ліки. |
| s-233
| Миттєво його обличчя стало яскраво-червоним і вода потекла з його очей. |
| s-234
| Наступної ж миті, хай там як, пожежа у його шлунку вщухла і світ почав здаватися більш бадьорим, веселим та ясним. |
| s-235
| Він узяв сигарету зі зіжмаканої пачки з написом “Сигарети Перемога” необачно тримаючи її догори дригом, внаслідок чого тютюн з неї висипався на підлогу. |
| s-236
| З наступною пощастило більше. |
| s-237
| З шухляди столу він дістав ручку для пера, пляшечку чорнил, і товстий, розміром з чверть стандартного листа, записник з червоним задником та мармуровою обкладинкою. |
| s-238
| З деяких причин телезахист у вітальні був незвично розташований. |
| s-239
| Він міг бути почутий, звісно, але допоки він знаходився у своїй теперішній позиції його не можна було побачити. |
| s-240
| Це стало можливим частково через незвичайну географію кімнати яка ніби сама пропонувала йому зробити всі ті речі які він зробив. |
| s-241
| Це був по-особливому надзвичайний записник. |
| s-242
| Його гладенький кремовий папір, трохи пожовклий по краях, був однією з тих речей яку не виготовляли щонайменше останні сорок років. |
| s-243
| Вінстон встромив кінчик пера у ручку для пера та облизав його щоб позбутися масткого бруду. |
| s-244
| Ручка з пером це був архаїчний інструмент, зрідка вживаний навіть для підписів, просто він відчував що цей чудовий кремовий папір заслуговує на те щоб бути розписаним справжнім пером замість того щоб бути подряпаним звичайним хімічним олівцем. |
| s-245
| Насправді він не звик писати від руки. |
| s-246
| За виключенням дуже коротеньких нотаток, він зазвичай диктував усе що потрібно до мовоноту, який ясна річ був непридатний щодо його теперішньої мети. |
| s-247
| Він занурив ручку з пером у чорнило та на декілька секунд завагався. |
| s-248
| Тремтіння пройняло усі його нутрощі. |
| s-249
| Залишити слід на папері — це був вирішальний крок. |
| s-250
| Маленькими незграбними літерами він написав: 4-те квітня, 1984. |
| s-251
| Сидячи на стільці він відкинувся назад. |
| s-252
| Відчуття повної безпорадності переслідувало його. |
| s-253
| Для початку, він зовсім не розумів з якою саме метою написав саме 1984. |
| s-254
| Це трапилося того ранку у Міністерстві, якщо про щось таке нечітке та туманне можна сказати що воно трапилося. |
| s-255
| Він не знав як її звуть, але він знав що вона працює у Відділі Фікцій. |
| s-256
| Вона була зухвала на вигляд дівчина, десь приблизно двадцяти семи років, з густим волоссям, обличчям вкритим ластовинням, і швидкими атлетичними рухами. |
| s-257
| Вузький яскраво-червоний пояс, емблема Молодшої Ліги Анті-Секс, був обмотаний декілька разів навколо талії її спецодягу, достатньо щільно щоб яскраво підкреслити її стрункі стегна. |
| s-258
| Вінстону вона дуже не сподобалася з найпершої миті як тільки він її побачив. |
| s-259
| Він знав причину цього. |
| s-260
| Це було через атмосферу хокейних полів, крижаних ванн, громадських піших маршів і загального порожньодумства яка кружляючи навколо неї постійно приходила разом. |
| s-261
| Йому не подобалися майже всі жінки, особливо молоді та гарненькі. |
| s-262
| Але виключно ця дівчина складала враження найбільш небезпечної з них. |
| s-263
| У нього навіть з’явилася думка що вона може бути агентом Поліції Думок. |
| s-264
| Незважаючи на його грізний зовнішній вигляд він володів принадно чарівними манерами. |
| s-265
| Вінстон бачив О’Браєна можливо вже безліч разів протягом багатьох років. |
| s-266
| Щось у його обличчі казало про це неспростовно. |
| s-267
| Маленька рудувата жіночка, що працювала у наступній до Вінстонової кубікулі, сіла поміж ними. |
| s-268
| Дівчина з темним волоссям всілася безпосередньо за ним. |
| s-269
| Наступної миті огидна, потворна, скрегочуча промова, яка була схожа на гомін велетенської механічної машини що працювала без належної змазки, вибухнула з великого телезахисту у кінці кімнати. |
| s-270
| Ненависть розпочалася. |
| s-271
| Як завжди, обличчя Еммануеля Гольдштейна, Ворога Народу, спалахнуло на екрані. |
| s-272
| Було чутно шипіння, сичання та свистіння повсюди від аудиторії. |
| s-273
| Маленька рудувата жіночка видала писк зі змішаними страхом та огидою у ньому. |
| s-274
| Програми Двох Хвилин Ненависті різнилися кожного дня, але не було жодної де б Гольдштейн не виконував головну роль. |
| s-275
| Він був первісним зрадником, найпершим опоганювачем чистоти Партії. |
| s-276
| Усі наступні злочини проти Партії, усі зради, акти саботажу, єресі, збочення, випливали прямісінько з його вчення. |
| s-277
| Діафрагма Вінстона стислася. |
| s-278
| Він ніколи не міг дивитися на обличчя Гольдштейна без болючої емоційної суміші. |
| s-279
| Воно було схоже на овече,і голос також лунав мов овече блеяння. |
| s-280
| Глухий та монотонний ритм важкої ходи солдатських чобіт формував тло для блеючого голосу Гольдштейна. |
| s-281
| У останні тридцять секунд Ненависті, неконтрольовані вигуки люті почали лунати від половини людей у кімнаті. |
| s-282
| Завжди знаходилися нові дурні, що чекали на те щоб він спокусив їх. |
| s-283
| Не минало і дня, щоб Поліція Думок не викривала шпигунства та саботажу здійснених під його орудою. |
| s-284
| Він був головнокомандуючим незліченної тіньової армії, підпільної мережі змовників що діяли по всіх усюдах Держави. |
| s-285
| Припускали, що вона називається Братерство. |
| s-286
| Також пошепки розповідали історії про жахливу книгу, першоджерело усіх єресей, автором якої був Гольдштейн і яка таємно поширювалася по всіх усюдах. |
| s-287
| У цю другу хвилину Ненависть розрослася до справжнього божевілля. |
| s-288
| Люди стрибали на своїх місцях униз та вгору та горлали на всю горляку намагаючись заглушити зводячий з розуму, блеючий голос, що лунав з екрану. |
| s-289
| Маленька рудувата жіночка перетворилася на яскраво рожеву, її рот відкривався та закривався неначе у риби що потрапила на суходіл. |
| s-290
| Навіть жорстке обличчя О’Браєна щільно почервоніло. |
| s-291
| Він дуже струнко сидів на стільці, його могутня грудна клітина роздувалася та тремтіла так ніби у ній вирував штормовий океан. |
| s-292
| Він вдарився, з глухим звуком, об ніс Гольдштейна та відскочив; його голос лунав невблаганно. |
| s-293
| Якоїсь миті Вінстон ясно зрозумів що горлає разом із рештою та жорстоко,ба навіть брутально, лупить своєю п’ятою по обідку свого ж таки стільця. |
| s-294
| Найжахливішою річчю що крилася у цих Двох Хвилинах Ненависті було те,що нікого не примушували грати свою роль, навпаки, було не можливо уникнути цього та не приєднатися до них. |
| s-295
| Протягом цих тридцяти секунд будь-яке удавання було зайвим. |
| s-296
| Огидний екстатичний транс зі страху та мстивості, бажання вбивати, катувати, трощити пики кувалдою, здавалося кружляв поміж усією цією групою людей неначе електричний струм, перетворюючи всіх і кожного на кривляючогося, верескливого божевільного лунатика. |
| s-297
| І зараз лють яку відчував кожен стала абстрактною, не адресованою емоцією яку можна було передавати та спрямовувати з одного об’єкта на інший неначе вогонь у паяльній лампі. |
| s-298
| А вже наступної ж миті він був єдиним цілим з усіма тими людьми що були поруч та все що вони казали про Гольдштейна здавалося правдою йому. |
| s-299
| Цієї миті його таємна неприхильність до Старшого Брата змінилася на поклоніння йому, Старший Брат здавалося височів мов вежа, нескорений, безстрашний захисник, що стоїть неначе скеля проти орд з Азії, та Гольдштейн не зважаючи на його ізоляцію, безпорадність та сумніви про те що він досі існує, здавався якимось зловісним лиходієм-чаклуном, що здатен лише однією силою свого голосу зруйнувати основи цивілізованого світу. |
| s-300
| Яскрава, прекрасна та жвава галюцинація спалахнула у його свідомості. |