Dependency Tree

Universal Dependencies - Ukrainian - IU

LanguageUkrainian
ProjectIU
Corpus Parttrain

Select a sentence

Showing 103 - 202 of 5521 • previousnext

s-103 А звідки Ви?
s-104 З якої місцевості?
s-105 Андрій окинув камеру оком, подумав хвилинку, позіхнув і відповів:
s-106 З-під Манчжурії.
s-107 Ого!
s-108 А скажіть,а чи там аеродромів багато,га?миттю запитав хтось жваво, голосно і з надзвичайним інтересом.
s-109 Чи багато аеродромів?!
s-110 Андрій помовчав, подивився пильно на того, що питав, посміхнувся й раптом викарбував:
s-111 А тобі куди летіти так негайно приспічило, га!?
s-112 Вся камера пирснула, скинулась від несподіванки й обернулася до того, що ставив запитання.
s-113 Це був яскраво-рудий, банькатий, молодий жид.
s-114 Від такої точної відповіді він втягнув голову в плечі й боязко заморгав білявими віями.
s-115 От так! прошепотів хтось до когось за спинами товаришів.
s-116 Чик і вилущив стукача, га!..
s-117 А Андрій дивився усміхненими очима на всіх присутніх:
s-118 Ну кого ще, товариші, що цікавить?
s-119 Будь ласка.
s-120 Більше ніхто не питав його ані про аеродроми, ані взагалі не ставив ніяких каверзних запитань, відповідаючи на які, можна послизнутися.
s-121 Питали про життя на волі, про погоду, про врожай, про спортові змагання тощо і чекали з надзвичайною цікавістю, що ж він скаже.
s-122 Андрій на всі запитання відповідав щиро.
s-123 Але оскільки в цій країні можна послизнутися на кожнім запитанні, відповіді були досить загального характеру, а здебільша зовсім лаконічні: «Добре», «знаменито», «чудесно», «весело», «гарно» і т.п.
s-124 А очима дивився на всіх усміхнено й вивчав кожного.
s-125 Всі були задоволені з Андрієвих відповідей.
s-126 А він говорив тим своїм усміхненим поглядом: «Не кваптесь, друзі мої!
s-127 Ще встигнемо наговоритись.
s-128 Перш давайте добре познайомимось, а то от дідько його знає
s-129 Буває всякого»
s-130 Так от і відбулася перша розмова з людиною з волі.
s-131 Височенна, чотириярусна тайга, буйна й непролазна, як африканський праліс, стояла навколо зачарована.
s-132 Не шелесне лист, не ворухнеться гілка.
s-133 Сорокаметрові кедри, випередивши всіх у змаганні до сонця, вигнались рудими, голими стовбурами з долішнього хаосу геть, десь під небо і заступили його коронами.
s-134 Там по них ходило сонце і пливли над ними білі хмари.
s-135 Слідком за кедрами пнулися велетенські осики та інші листаті гіганти, що, бувши нижчі за кедри, творили другий ярус.
s-136 Потім височенна ліщина колючого горіха, ялини, де-не-де берізки, берестина, черемха, перевиті ліанами дикого винограду та в’юнків, ішли вгору третім ярусом.
s-137 А внизу в четвертому ярусі суцільний хаос.
s-138 Місцями густа, мов щітка, звичайна ліщина, височенні трави і бур’яни.
s-139 Повалені вздовж і впоперек дерева, мов велетні на полі бою, потрухлі і ще непотрухлі, одні з скрізними дірами-дуплами, як жерла небувалих гармат, другі вивернуті з усією системою коріння, що тримали його руба, як стіни або як велетенські пригорщі зі стиснутими межи пальцями камінням і землею.
s-140 Внизу, по землі, слався мох, пообростав усе, що тільки можна.
s-141 Внизу було півтемно і вогко.
s-142 Лише де-не-де проривались яскраві сонячні пасма і стояли, як мечі, уткнуті лезами в землю.
s-143 Нетрі.
s-144 Несходимі, незміряні.
s-145 Вони то спускалися схилом униз, то підіймалися знову вгору і так зі «становика» на «становик», з кряжу на кряж, як буйне рослинне море, розпливались геть десь у безвість.
s-146 Маленький смугастий звірок, що сидів собі навпочіпки на поваленій кедрині проти сонечка і пильно, з виглядом ученого дослідника, розглядав торішній грибок, тримаючи його передніми лапками, раптом нашорошився.
s-147 Ні.
s-148 То так щось.
s-149 В нетрях панує надзвичайна тиша, як у дивному храмі дивного бога.
s-150 Лише рябок, засвистівши, пролетів з однієї височенної кедри на іншу і завмер на гілці, мов сучок, нерухомо, опустивши чубату голівку вниз і витягши шию.
s-151 Тиша.
s-152 На поваленій кедрині тремтіли сонячні зайчики.
s-153 Смугастий звірок-бурундук почав бавитися з ними, задравши хвостика, як той драгун султана, перестрибував через них.
s-154 Присідав і дивився вниз.
s-155 Внизу, під кедриною, виходячи десь з бур’янів і вітролому і зникаючи знов у бур’янах та каміннім розсипу, вилась вузенька стежечка, звірина доріжка, утоптана за тисячоліття.
s-156 Їх немало, таких стежечок.
s-157 А серед них десь й такі, на яких одвіку ще не ступала нога людська.
s-158 Бурундук зіскочив на стежечку, щось поворожив, пройшовся сюди-туди і враз, тривожно цикнувши, стрімголов вискочив на кедрину, на пень, звідти на дубок.
s-159 Сховався.
s-160 Визирнув.
s-161 Знову сховався.
s-162 Цикнув і завмер, виглядаючи з-за стовбура.
s-163 Ні таки, він не помилився зразу.
s-164 Щось таки добирається, щось іде стежечкою.
s-165 Шелеснула суха бирка.
s-166 Тріснула гілка.
s-167 Посипались камінці і покотились десь, покотились униз.
s-168 Щось важко, помалу йшло крутою стежкою на «становик».
s-169 Стояла ясна та прохолодна квітнева днина, на годинниках пробило тринадцяту годину.
s-170 Вінстон Сміт, притискуючи підборіддя до грудей щоб сховатися від підступного вітру, швидко ковзнув крізь скляні двері великого панельного будинку що звався Перемога, але не достатньо швидко щоб завадити вихру з піску та пилюки увійти разом з ним.
s-171 У вестибюлі тхнуло вареною капустою та старими драними килимками.
s-172 В одному з його кінців був кольоровий плакат, завеликий щоб розташувати його всередині квартири, прибитий кнопками до стіни.
s-173 Вінстон пішов сходами.
s-174 Не було сенсу намагатися піднятися ліфтом.
s-175 Навіть у найкращі часи він працював лише зрідка, а відтепер черговий електрик вимикав його взагалі під час світлого часу доби.
s-176 Це була частина політики заощадження під час приготування до Тижня Ненависті.
s-177 Квартира знаходилася на сьомому поверсі, і Вінстон, який мав тридцять дев’ять років та варикозну виразку на правій щиколотці, йшов дуже повільно, відпочиваючи по декілька разів під час сходження.
s-178 На кожному поверсі, навпроти ліфтової шахти, зі стіни пильно дивився плакат з величезним обличчям.
s-179 Це було одне з тих зображень,які створені так щоб очі невідривно слідкували за тобою куди б ти не пішов.
s-180 СТАРШИЙ БРАТ НАГЛЯДАЄ ЗА ТОБОЮ, промовляв напис під зображенням.
s-181 Всередині квартири солодкий та принадний голос диктував перелік цифр, що якось стосувалися виробництва чушкового чавуну.
s-182 Цей голос лунав з видовженої металевої тарелі, що нагадувала поблякле дзеркало, та була вмонтована в поверхню стіни праворуч.
s-183 Вінстон повернув вимикача і голос дещо вщух, одначе слова що лунали ще можна було розібрати.
s-184 Цей прилад (який звався телезахист) можна було приглушити, але не було жодного способу вимкнути його повністю.
s-185 Він підійшов до вікна: маленька, квола фігурка, його худорлявого тіла лише підкреслювалась блакитним спецодягом, що був уніформою його партії.
s-186 Його волосся було яскраво світлим, його обличчя було природньо рум’яним та життєрадісним, його шкіра була огрубілою від господарчого мила та тупого леза бритви, та вкритою крижаною маскою зими яка щойно скінчилася.
s-187 Назовні, навіть крізь скло закритих вікон, світ виглядав замерзлим.
s-188 Вниз по вулиці маленькі вихрики вітру спірально витанцьовували пилом та рваним папером, і не зважаючи на те що яскраво світило сонце та небо було кричуще блакитним, там усе здавалося знебарвленим, окрім плакатів розвішаних,ніби у п’яному делірії, усюди.
s-189 Чорновусе обличчя пильно спостерігало домінуючи на кожному закутку.
s-190 Один з них знаходився безпосередньо на стіні будинку навпроти.
s-191 СТАРШИЙ БРАТ НАГЛЯДАЄ ЗА ТОБОЮ, казав напис, доки темні очі зазирали глибоко у їство Вінстона.
s-192 Нижче по вулиці висів ще один плакат, обідраний з краю, що гарячково тріпотів на вітру, почергово показуючи та ховаючи одне єдине слово ІНГСОЦ.
s-193 Набагато далі звідси гелікоптер плавно ковзав поміж дахів, ширяючи немов трупна муха, стрімко рухаючись геть по кривій.
s-194 Це був поліцейський патруль, що шпигував по людських вікнах.
s-195 Але патрулю було байдуже, хай там як.
s-196 Тільки Поліції Думок було не байдуже.
s-197 За спиною Вінстона голос з телезахисту все ще белькотів про чушковий чавун та про перевиконання Дев’ятого Трирічного Плану.
s-198 Телезахист приймав та транслював одночасно.
s-199 Будь-який звук який видавав Вінстон, навіть тихіший за найтихіший шепіт, буде записано ним, більш того, впродовж усього часу що він залишається у полі зору який контролюється металевою таріллю, його буде не тільки добре чутно, а ще й добре видно.
s-200 Звісно не було жодного способу дізнатись чи спостерігають за вами саме у цей проміжок часу.
s-201 Про те як часто чи згідно якої системи Поліція Думок смикає за будь-який з персональних лялькових дротів можна було лише здогадуватись.
s-202 Можливо навіть що вони слідкують за всіма постійно.

Text viewDownload CoNNL-U