| s-102
| Від словацького населення взяти (попросити і пояснити в яких цілях) адреси впливових урядових і приватних осіб, щоб вислати до них поштою наші посилки. |
| s-103
| Одночасно подавати листи 'через чемність' через одних словаків до других, їхніх знакомих, - туди, куди пошта не сприяє. |
| s-104
| В селах через які переходимо, малювати тиром і фарбою (або на папері) на парканах, вітринах і т. д. наші кличі. |
| s-105
| Для малювання написів - кличів посилати ніччю спеціяльні ланки стрільців з місцевими провідниками (уважати на провокацію). |
| s-106
| Кромі цього робити по селах мітинги, гутірки, товариські розмови, співати наші революційні пісні по всіх селах і хатах, де тільки перебуватимемо. |
| s-107
| Коли ж стрілець зобов'язаний вести пропаганду, а якщо не може, з огляду на слабе вироблення, вести розмови на політичні теми, тоді повинен розповідати про свої боєві пригоди і про життя УПА. |
| s-108
| Заходити до інтелігентів і роз'яснювати: чому ми проти большевизму - а за що боремося, нашу пропаганду, відношення до других народів і держав (прихильне), що ми за правдивою демократією, гуманністю та всіми іншими шляхотними людськими ідеалами, а проти шовінізму, імперіялізму, диктатури, деспотизму, тиранії і т. п. |
| s-109
| Переповідати факти боротьби українського народу, наслідки большевицької неволі, її форми та зміст, форми большевицького гноблення народів взагалі. |
| s-110
| Бити головно по сталінізмі і його антинародній і антидемократичній системі, але не виступати і не утотожнювати цього всього з російським народом. |
| s-111
| Підчеркнути, що власне хочемо співпрацювати і мирно жити з російським народом, тільки треба усунути большевизм і т. д. |
| s-112
| Не порушувати справ Закарпаття. |
| s-113
| Коли самі про це запитають, - відповісти: ми боремося за здобуття Української Самостійної Соборної Держави, а територіяльні спори наш уряд поладнає зі сусідами полюбовною дорогою, якщоб навіть певна частина українців перебувала в кордонах ЧСР, то це нічого неприємного, бо мали б вони рівні права і свободу всестороннього розвитку і т. д, (подавати факти взаїмного приятельського відношення між нашими народами). |
| s-114
| Пам'ятати, що чехи і словаки ненавидять мадярів, але до цих протимадярсьських розмов не треба мішатися, - сказати, що мадярів вже доля покарала за їх гріхи і що вони також повинні змагати до визволення з-під большевицького ярма, але різко підчеркати, що ми проти мадярського загарбництва і проти їх ролі германського сателіта. |
| s-115
| Не проповідувати пімсти. |
| s-116
| Висказувати, що ми наскрізь позитивно ставимося до польського народу, тільки з польської сторони є така поведінка... (вичислити факти польського терору проти нашого населення), але відносини наладнуються. |
| s-117
| Не вільно проповідувати шовінізму, а бути носіями якнайбільш гуманно-демократичних ідей. |
| s-118
| Ми йдемо в боротьбі поруч з іншими народами. |
| s-119
| Доказувати, що єдиною тривалою основою і реальною гарантією безпеки, незалежности і свободи чехів та словаків і інших народів слов'янських перед загрозою німецького, чи будь-якого іншого імперіялізму - є не невільничий, вдержуваний терором СССР, але союз вільних, самостійних держав усіх слов'янських і східньо-европейських народів та кавказько-азійських. |
| s-120
| Такий союз самостійних держав, опертий на добровільності, приязні і дружбі, на політичній, мілітарній і господарській співпраці, а не на невільничих оковах, як СССР, - буде найкращою підставою реальної оборонної системи слов'янських та всіх інших волелюбних народів східньої Европи перед загарбництвом імперіялістичних хижаків. |
| s-121
| СССР побудований на насиллі і поневоленні, не дає нашим народам оборони перед германським імперіялізмом, але сам несе жорстоку імперіялістичну неволю і гніт. |
| s-122
| Пам'ятати, що чехи і словаки бачать в Росії єдину охорону і оборону перед германським наступом. |
| s-123
| Тому треба цього фальшивого 'оборонця' розвінчати та заступити чим іншим (союз самостійних слов'янських держав). |
| s-124
| Наша пропаганда мусить бути побудована на правді, відповідати нашій генеральній політичній лінії і дихнути на тих запліснілих комунізмом і русофільством людей здоровим революційним, але демократичним духом. |
| s-125
| Якщо були б заграничні кореспонденти (треба розвідати), то обов'язково подати до них наші видання (так, щоб напевно одержали), або, як можливо, стрінутися особисто і передати наше живе та друковане слово. |
| s-126
| При всіх розмовах зазначувати і документувати наше протигітлерівське і протифашистівське становище (подати факти протинімецької боротьби нашого народу і УПА і т. д). |
| s-127
| Роз'яснити, який вклад дала Україна в розгром гітлеризму та які понесла з цього приводу жертви. |
| s-128
| В розмовах з населенням про нашу боротьбу вияснювати, що ми не боїмося мілітарної могутності Червоної Армії, бо в тій армії є багато наших братів і синів союзних поневолених народів. |
| s-129
| Вони підуть разом з нами у майбутній рішальній розправі. |
| s-130
| Говорити багато про наші бойові успіхи і про факти переходу на наш бік бійців і старшин ЧА, їхнє сприяння нашим ідеям. |
| s-131
| Виказувати з яскравою переконливістю та полум'яною вірою, що ідея загальнолюдської свободи, за яку ми боремося, мусить перемогти. |
| s-132
| В рейд взяти відповідну кількість пропагандистів, добрих, головно таких, що знають чеську, словацьку та інші мови. |
| s-133
| В розчинене вікно потягає розталою корою дерева й кислим вохким духом водянистого, весняного снігу, що ріденько чвакає під ногами. |
| s-134
| Тютюновий дим, розділений течією повітря, незадоволено клублячись, розріджується. |
| s-135
| Чути, як дзвонять у Софійському Соборі великопосним, задумливим дзвоном. |
| s-136
| Там, у Соборі тихо тріскотять свічки, пахтить вільгостю стін, під банею високо вгорі лунає монотонний голос дячка. |
| s-137
| Весна — паскудний час, неспокійний, розхрістаний, безглуздий. |
| s-138
| Тут принаймні знаєш, у чому річ. |
| s-139
| За одну ніч гри можеш пізнати все минуле й майбутнє своїх партнерів. |
| s-140
| З висоти пташиного лету Хоружівка нагадує великий хрест: кілька менших і більших яруг перетинаються тут майже під прямим кутом, створюючи характерну фігуру. |
| s-141
| Поміж пагорбів, на яких розлого, мальовничо і трохи вайлувато розляглося село, у раменах цього хреста розташувалися ставки: Зененків, Панський, Хусь, Круподерин та один з найменших — Каленченків ставок. |
| s-142
| Від ранньої весни до пізньої осені верби полощуть у ньому свої сиві коси. |
| s-143
| Каленченків ставок — одне з найбільш романтичних місць у Хоружівці. |
| s-144
| Тут не буває багато люду навіть попри те, що з нашого «кутка», зі Шпаківки, лежить найкоротший шлях до школи, у центр села. |
| s-145
| На його греблі зустрічалися долі. |
| s-146
| Тут освідчувалися у коханні. |
| s-147
| Батько прийшов пішки у Ромни. |
| s-148
| Там утворилася зграйка таких, як він, малих волоцюжок. |
| s-149
| Повз станцію один за одним проходили товарняки, часом тільки пригальмовуючи, часом зупиняючись на довший час. |
| s-150
| Так виник план: залізти на платформу вагона і, слідкуючи за сонцем, рухатися на південь. |
| s-151
| Поїзд їхав чи то півтора, чи то два тижні. |
| s-152
| За бортом платформи пролітали під гуркіт коліс незнані і небачені краєвиди: ліси змінилися степами, часом на горизонті було видно гори. |
| s-153
| Були дні, коли поїзд стояв цілий день на станції і нікуди не рухався. |
| s-154
| Тоді вони стрибали з вагона і йшли на «полювання»: то десь зі столу щось потягнуть, то щось — із кошика в когось, адже хоружівське сало закінчилося дуже швидко. |
| s-155
| Раптом поїзд зупинився: день стоїть, другий стоїть. |
| s-156
| Хлопці розуміють, що треба собі шукати інше пристанище. |
| s-157
| Батько іде на вокзал. |
| s-158
| І це був перший вокзал у його житті. |
| s-159
| Піднімає очі: Баку. |
| s-160
| Насамперед треба було змінити одяг. |
| s-161
| Вони підійшли до якогось двору і познімали з мотузки, що там висіло після прання: штани, сорочки… |
| s-162
| Але одяг був мічений іменами. |
| s-163
| Прізвища — слов’янські. |
| s-164
| Із тим новим ім’ям батько цілу легенду вигадав: мовляв, він з родини білого офіцера, який боровся проти червоних, мовляв, ми все життя мріяли, щоб побороти більшовиків. |
| s-165
| Але насправді це не мало жодного успіху. |
| s-166
| Попри те, що він змінив ім’я, його таки спіймали, але аж… у Празі. |
| s-167
| Батька відправляють до в’язниці гестапо у Карлсбаді. |
| s-168
| Кінець кінцем там з нього вибили правду про табори, адже він мав номер із Освенцима. |
| s-169
| А звідти, як пише батько, його етапують до Бухенвальда. |
| s-170
| У Бухенвальді він пробув лише тиждень. |
| s-171
| Звідти 1 грудня 1945 року його доправляють-таки до Фльосенбурга. |
| s-172
| Там у батька з’явився новий номер — 38034. |
| s-173
| У нас у родині збереглася стара гравюра, яку батько привіз з Німеччини: фортеця, а перед нею десь четверо коней біжать прямо на художника. |
| s-174
| Цей силует батько бачив кожного дня з табірного плацу у Фльосенбурзі. |
| s-175
| Тут він зустрів кінець війни. |
| s-176
| Британська авіація усе навколо бомбить. |
| s-177
| Німецька охорона втекла. |
| s-178
| Якийсь союзницький літак-розвідник пролітає над табором, починає кружляти. |
| s-179
| Весь табір виходить подивитися, що відбувається. |
| s-180
| З літака зробили фото. |
| s-181
| Я бачив це фото у музеї: кілька тисяч людей стоять на плацу між бараками і дивляться у небо. |
| s-182
| Десь там стояв і мій батько. |
| s-183
| Андрій Ющенко був одним із 102 радянських в’язнів, які уціліли у Фльосенбурзі. |
| s-184
| Загалом у тому таборі вижило близько півтори тисячі в’язнів. |
| s-185
| Мені траплялася інформація, що перед звільненням табору більше 10 тисяч бранців були вивезені СС на південь і знищені під час «маршу смерті». |
| s-186
| Мій батько був великим щасливчиком. |
| s-187
| 23 квітня 1945 року той табір звільнили американці. |
| s-188
| Спочатку приїхали мотоциклісти, а через чверть години — танк. |
| s-189
| Машина розвертається посеред табору і здіймає у повітря купу пилу. |
| s-190
| З танка вилазить офіцер і просить іще трохи потерпіти: ми вам завтра надамо допомогу. |
| s-191
| Залазить знову в люк, люк закривається, танк іде. |
| s-192
| Батько, не чекаючи, стрибає на броню і так потрапляє у розташування американської частини. |
| s-193
| Батько оповідав: «30 кілометрів польовими дорогами проїхав. |
| s-194
| Брудний, як мавпа, сиджу — упізнати неможливо, що я людина. |
| s-195
| І коли танк зупинився, пил осів, американські солдати, що обступили мене, такий регіт підняли — смішним, бач, їм це видавалося!» |
| s-196
| Звичайно, спочатку довіри ані у нього до американців, ані у американців до нього не було. |
| s-197
| Але допомогли злізти з танка, бо самому йому було важко. |
| s-198
| Показали, куди треба йти, щоб помитися. |
| s-199
| А батько боїться: думає, що цього разу точно у крематорій відправлять! |
| s-200
| Чотири роки таборів дарма не минають! |
| s-201
| Жодного конвою із ним не було, то він собі думає: я туди не піду, я їх обдурю. |