| s-1
| Критерії зарахування тих чи інших громадян до «нового» середнього класу, а отже, й уявлення про його чисельність і структуру в сучасній Україні не менш розмиті, ніж у випадку з малими та середніми підприємцями. |
| s-2
| Проведене у 2016 році дослідження Держстату виявило, що в 45,7% домогосподарств грошей було достатньо, але заощаджень не робили, 43,2% постійно відмовляли собі в найнеобхіднішому, окрім харчування. |
| s-3
| Приблизно порівну виявилося тих, які мали достатньо грошей і робили заощадження (6,2%), і тих, кому не вистачало навіть на харчування (4,9%). |
| s-4
| У 25,3% досліджених домогосподарств заявили, що в разі появи додаткових доходів заощадили б їх, а 5,4% спрямували б на розвиток бізнесу. |
| s-5
| Водночас 26,2% — на їжу, 37,9% — на одяг та взуття. |
| s-6
| У відповідь на пряме запитання до «небідних, але ще не представників середнього класу» зарахували себе 27% опитаних, до бідних — 72,3%. |
| s-7
| Оскільки заможним не назвав себе жоден, а представниками середнього класу — лише 0,7%, то ці 0,7% можна вважати саме заможними, а 27% «небідних» — українським середнім класом, який просто має завищені уявлення про рівень необхідних для цього доходів. |
| s-8
| Наприклад, у тих-таки США, за даними досліджень компанії Statista, щоб мати можливість піти у відпустку, 54% респондентів змушені відмовлятися від придбання товарів довгострокового використання (телевізорів або електроніки), а 43% — від нового одягу та інших промтоварів. |
| s-9
| Доповідь Feeding America засвідчила, що 66% домогосподарств мусили обирати між тим, витратити гроші на їжу чи на медичне обслуговування. |
| s-10
| Можна сказати, 27% «небідних» українських домогосподарств корелюють із тими 25–30%, які заощадили б додаткові доходи в разі їх появи та спрямували б на розвиток бізнесу, а також із часткою людей із середнім доходом відносно решти громадян. |
| s-11
| А на Заході, як відомо, середній клас виокремлюють не так за номінальним доходом, як відносно доходів решти. |
| s-12
| Наприклад, у США йдеться про домогосподарства, які мають від 2 до 7,5 прожиткового мінімуму на члена сім’ї. |
| s-13
| В Україні рівень середнього доходу на члена сім’ї понад два прожиткових мінімуми (без обмеження верхньої планки) у 2015 році мали 31,2% мешканців (що зіставно із середнім класом за низкою інших наведених вище критеріїв). |
| s-14
| А порівняння абсолютних доходів засвідчує, що український середній клас має дещо нижчий рівень життя, навіть якщо врахувати різну його вартість у двох країнах. |
| s-15
| У США вони ідентичні, отже, отримуємо коефіцієнт 3,98, на який потрібно помножити середні доходи середнього класу в Україні, щоб отримати їх еквівалент у Сполучених Штатах. |
| s-16
| Отже, питома вага українського середнього класу в структурі суспільства не лише майже удвічі менша за частку американського, він ще й має дещо нижчий рівень життя. |
| s-17
| Щоправда, не удвічі, адже порівняно зі США в нас набагато більші статистично необліковані доходи. |
| s-18
| Дещо краще співвідношення дає порівняння доходів за паритетом купівельної спроможності в людей середнього доходу в Україні та Німеччині. |
| s-19
| Там до них зараховують 58% домогосподарств, які мають на члена сім’ї від €7,2 тис. до €15,3 тис. на рік. |
| s-20
| Коли взяти до уваги різницю ВВП на особу за номіналом та ПКС у наших країнах, яка дає коефіцієнт 4,54, то згадані 31,2% українських представників середнього класу мали 2015 року дохід від €5,9 тис., що майже зіставно з доходом середнього класу у ФРН. |