| s-1
| Далі вже не можна утриматись, щоб не показати на сторінках «УЖ’а» американський бар, де п’ють соду-віскі, коктейлі й фліпи, де негр з акомпаніатором грають шимі й чарльстон, а гості присяжні (є й такі) та приблудні колишуться в ритмічній ході всесвітнього танцю, що переміг усі інші, — фокстроту. |
| s-2
| На підвищенні сидить міцний, мов із закам’янілої гуми, негр. |
| s-3
| В нього чудесний колір обличчя, подібний до поверхні доброго дьогтю, з ледве помітним оливково-шоколадним нальотом. |
| s-4
| Обличчя пропорційне, чудесний короткий ніс, приплюснутий трохи, з ніздрями, що так влучно в ритм музиці можуть роздиматись. |
| s-5
| Перед ним складний набор інструментів, що зв’язані в одно ціле з барабаном. |
| s-6
| За роялем нижче сидить трамп з червоною краваткою на шиї. |
| s-7
| Очі його повні алкоголю, що перебрали міру й спинилися на напруженому півбожевільному настроєві. |
| s-8
| Може, він рекордсмен грати цілу добу на роялі без перерви? |
| s-9
| Він акомпанує вечір і цілу ніч і зовсім не механічно. |
| s-10
| Зате негр розпливається в ритмі. |
| s-11
| Ось пішов темп фокстроту. |
| s-12
| Коливається двотактним човганням людська маса. |
| s-13
| Інструмент негра підтримує мотивні заклики рояля своїм шумом і бубонінням. |
| s-14
| Раптом ці звуки перериває вступний брязкіт литаври, що, завмираючи, подає голос од натискування ноги. |
| s-15
| Обличчя негра спливається з ритмом, ніздрі ходять у такт, очі примружено соловіють і розтікаються у солодкій втомі, що знаменує екстаз музичної дії. |
| s-16
| Голова витягає бриту бороду вперед. |
| s-17
| Негр витягає в повітря підборіддя і знов утягає його, як робить це качка в любовному екстазі. |
| s-18
| Ритми колишуться, барабан здригається. |
| s-19
| Одкинувши голову, джаз-бандист хапає дві палички, якими піднімає стрекіт, наче гострить одну об одну швидким чорногузовим клекотом. |
| s-20
| Потім, стрепенувшись, підкидає їх угору, перебиваючи їхню дерев’яну говірку так, щоб у прорив шелепаво дзвякали мідні тарілки, дзенькав трикутник і наддавала в ритм свою мелодію струнна армія рояля. |
| s-21
| Все це робить негр, наче не слухаючи мелодії й ритму танцю, що совгає й колише цілу залу людських тіл в екстатичному захваті. |
| s-22
| Але кожен удар, кожен звук джазу зливається в один музичний, майже математично-точний потік звуків. |
| s-23
| Якась рижа леді сидить з трьома англійцями і блакитна сталь її очей цвіте, вбираючи цю чорну постать геніального музики джаз-банду. |
| s-24
| Негр легко хитається взад і вперед на своєму високому сидінні, торкаючи то той, то другий ударний інструмент в строгому такті. |
| s-25
| Раптом він хапається за дерев’яшки, наче вирішивши зім’яти весь цей музичний похід. |
| s-26
| Він вривається какофонічною й аритмічною стукавнею в мелодію, де такти різко й дисонантно не сходяться, як два різних годинники. |
| s-27
| Але ви чуєте, як до повільніших темпів рояля, мов неминучість, наближаються незмінні в своїй швидкості дерев’яні вдари, і там, де мелодія робить крутий поворот, вони вливаються в один такт, даючи чудове розв’язання напруженості, виливається вся душа цих двох музичних стихій, і, як дві ріки різними струменями, злившись в одне русло, течуть поруч широким потоком і повільно змішують кольори своїх вод. |
| s-28
| Негр задоволено одкидає голову, далі оглядає переможними очима всю залу, не забуваючи, однак, постукувати і погримувати в свій барабан і калатушки, зустрічає очима чудесну рижу леді з очима блакитної сталі, що йому усміхається червоними устами. |
| s-29
| Він усміхається їй, щось тюрлюрлюкає голосом у такт фокстротові і, підкинувши догори палиці, обриває все. |