| s-1
| – Уважайте на нього, щоб не покинув університету і не вступив до театру, – звертається колишня актриса театру 'Руська бесіда' у Львові Ванда Янович до Хоми Водяного. |
| s-2
| 1907 року той разом з її сином Лесем Курбасом їде навчатися у Віденський університет. |
| s-3
| – Але ж, пані добродійко, він зовсім не думає йти до театру! |
| s-4
| Він іде на філософію! – відповідає Хома. |
| s-5
| – Ах, ви не знаєте. |
| s-6
| Він про ніщо інше не думає, тільки про театр! |
| s-7
| Обіцяйте мені, що будете його відмовляти від театру. |
| s-8
| У столиці Австро-Угорської імперії юнаки перш за все купують путівник і беруться оглядати місто. |
| s-9
| Лесь витрачає дідові гроші на журнали й книжки. |
| s-10
| А ще – потай від товариша – ходить на театральні вистави. |
| s-11
| 'Режисерія була дуже і дуже старанна, а місцями задивляче помислова. |
| s-12
| Гуртові яви живі, мальовничі, ефекти акустичні давали досконалу оману', – відгукується на виступ у Львові критик Степан Чарнецький у часописі 'Неділя'. |
| s-13
| 'Курбас блискуче провів свій дебют і був нагороджений оплесками глядачів, – згадує актриса Ганна Юрчакова виступ театру 'Руська бесіда' у Самборі 1912 року. |
| s-14
| Грали 'Марусю Богуславку'. |
| s-15
| – Кожен його рух, кожна кинута в зал репліка збуджували думку глядача. |
| s-16
| Він і в житті був гарний, високий і сильний. |
| s-17
| Пізніше почав грати свою найкращу роль – Михайла Гурмана в 'Украденому щасті'. |
| s-18
| У п'єсі Франка ніби для нього написані такі слова Анни: 'І боюсь його, і жити без нього не можу. |
| s-19
| Та й сильний же він. |
| s-20
| Здається, вола за роги вхопить і об землю кине'. |
| s-21
| Дуже задоволена була зі свого партнера Катерина Рубчакова, яка грала Анну. |
| s-22
| Вона й пізніше радо виступала з Лесем'. |
| s-23
| 'Все невеличке приміщення театру було густо насичене запахами аніліну й клею, – згадує початок 1918 року Леонід Болобан, учень студії Курбаса. |
| s-24
| – Тоді все вбрання робили з бязі, яку фарбували різними кольорами аніліну. |
| s-25
| Шматки тканини сохли по всіх закутках. |
| s-26
| На балконі й у фойє малювали декорації, а в залі вільні від репетиції актори наклеювали номерки на щойно привезені стільці. |
| s-27
| До нас, студійців, нікому не було ніякого діла. |
| s-28
| Нічого не вимагаючи, засукали рукави і почали скрізь і всім допомагати'. |
| s-29
| Займаються в будинку № 17 на вул. Прорізній. |
| s-30
| У тому ж приміщенні працює танцювальна студія. |
| s-31
| Режисер звертає увагу на танцівницю Валентину Чистякову. |
| s-32
| Вона – донька співака Большого театру в Москві. |
| s-33
| Молодша від Курбаса на 12 років. |
| s-34
| – Будеш моєю дружиною, – говорить їй на першому ж побаченні. |
| s-35
| А ще пропонує роботу в театрі. |
| s-36
| Для цього дівчина мусить вивчити українську мову. |
| s-37
| 7 вересня 1919 року вінчаються у Свято-Андріївській церкві. |
| s-38
| Живуть в орендованій кімнаті. |
| s-39
| Інколи їх відвідує батько Валентини. |
| s-40
| У нього не виходить правильно вимовляти ім'я зятя. |
| s-41
| Звертається до нього 'Лєс'. |
| s-42
| Приміщення театру потребує ремонту. |
| s-43
| Вирішують здати його в оренду. |
| s-44
| Частина акторів разом із режисером на літо їдуть до Одеси. |
| s-45
| Поселяються в приміщенні школи в районі Великого Фонтану. |
| s-46
| Там же і працюють. |
| s-47
| У дворі влаштовують кухню. |
| s-48
| Готують їжу у велетенському казані, з нього ж їдять. |
| s-49
| Коли повертаються до Києва, тут уже закріпилися радянські війська. |
| s-50
| Театр націоналізують. |
| s-51
| Курбас збирає акторів у трупу з назвою 'Кийдрамте'. |
| s-52
| Виїжджають до Білої Церкви, а потім – до Умані. |
| s-53
| 'До Умані завітав представник села Дзензелівка і попросив нас приїхати до них на тиждень з виставами, – пише актор Василь Василько. |
| s-54
| – Село святкувало храм. |
| s-55
| Збори і квартири акторам гарантували. |
| s-56
| Для нас це була вигідна пропозиція, і ми згодились. |
| s-57
| У домовлений день приїхали кілька підвід і перевезли нас до Дзензелівки. |
| s-58
| Акторів одразу ж розібрали по хатах. |
| s-59
| У селі прекрасний сільбуд, а в ньому зала на 250 місць і невеличка, але пристойна сцена, навіть з кімнатою для акторів. |
| s-60
| Особливо ж вразило те, що портал театру, завіса й декорації були мальовані в імпресіоністичній манері! |
| s-61
| Виявилося, що дочка одного із селян – художниця, і все зробила власними руками. |
| s-62
| Ми довго розмовляли, що як би добре було, коли б у кожному селі був такий будинок, де б театр міг давати вистави. |
| s-63
| Почали п'єсою 'Невольник' і мали величезний успіх. |
| s-64
| Другого дня, коли зійшлися до театру й почали розповідати одне одному, як кожний влаштувався, виявилося, що всі хазяї годують нас безкоштовно і вважають актора своїм дорогим гостем'. |
| s-65
| 'Він створив там таку атмосферу, що, крім захоплення роботою, все інше – і наше особисте життя, і наша побутова метушня – було тільки паливом, яке, згоряючи, перетворювалось на натхненну працю, – згадує Євгенія Стрєлкова, яка займалася в акторській студії Курбаса. |
| s-66
| – Не одержуючи ніяких стипендій, напівголодна, погано одягнена молодь могла цілими ночами 'висіти' й бігати на конструкціях, репетируючи чергову постановку. |
| s-67
| Потім одне за одним ішли заняття з: історії літератури, філософії, постановки голосу, фехтування, боксу, пластики й танцю. |
| s-68
| Працювали в атмосфері творчої дружби, цілковитої відсутності інтриг і заздрощів'. |
| s-69
| Під час репетицій Курбас передає своє бачення гри. |
| s-70
| Каже, що тримати образ потрібно не епізодично, а протягом усієї вистави. |
| s-71
| Режисер Борис Сахно згадує діалог Курбаса з Амвросієм Бучмою: |
| s-72
| – Кого ти граєш у другій картині, в церкві? |
| s-73
| – Брата Жана, – говорить Бучма. |
| s-74
| – Ти зовнішніми засобами передаєш скульптуру католицького святого. |
| s-75
| А за людським характером хто ти? |
| s-76
| Мужик? |
| s-77
| – Мужик. |
| s-78
| – Яка основна пристрасть Жана на всю дію? |
| s-79
| – Піднести людську гідність у своїх парафіян. |
| s-80
| – Навіщо? |
| s-81
| – Щоб потім підняти на повстання проти феодалів. |
| s-82
| – А чим він снідав? |
| s-83
| – Кашею. |
| s-84
| Гречаною. |
| s-85
| – Іди знов на сцену. |
| s-86
| Проголошуй свою промову до мужиків, як може робити це Жан, мужик, що добре поснідав кашею. |
| s-87
| Олександр-Зенон Курбас народився 25 лютого 1887-го в Самборі – тепер райцентр Львівської області. |
| s-88
| 1922 року заснував у Києві мистецьке об’єднання ”Березіль”. |
| s-89
| Через чотири роки колектив перевели до Харкова. |
| s-90
| За 11 років поставили 52 спектаклі. |
| s-91
| Половина з них – твори Леся Курбаса, інсценізації, переробки, переклади. |
| s-92
| 1924-го Лесь Курбас працював на Одеській кіностудії. |
| s-93
| Знімав короткометражні фільми: ”Вендета” – про суперечку попа з дяком за черешню на межі, ”Макдональд” – памфлет, присвячений прем’єр-міністру Великої Британії, ”Арсенальці” – епізод повстання робітників у Києві. |
| s-94
| 1933 року арештований у Москві. |
| s-95
| Звинувачений у тому, що був членом ”контрреволюційної Української військової організації”. |
| s-96
| Засуджений до п’яти років виправно-трудових таборів. |
| s-97
| 3 листопада 1937 року розстріляний у лісовому урочищі Сандармох у Карелії |