| s-1
| Зараз варіантів роботи для чоловіків у «республіці» кілька. |
| s-2
| І коли я пригадувала їх усі, мені здалося, що це планомірна робота якихось політтехнологів — винищування всіх робочих місць, окрім місцевої «армії». |
| s-3
| І людина зовсім нейтральних поглядів після кількох місяців безробіття почне розглядати її як єдиний нормальний варіант роботи в місті. |
| s-4
| Взагалі єдиний. |
| s-5
| Чим приваблює місцева «армія»? |
| s-6
| Грошима. |
| s-7
| Невеликими, але реальними. |
| s-8
| Із жовтня 2014 року по квітень 2015-го в «армії» платили доларами, бо привозити суми в цій валюті було легше. |
| s-9
| Зранку виїжджала делегація в Ростов, через кілька годин привозила зарплату. |
| s-10
| У другій половині дня гроші починали видавати за відомістю. |
| s-11
| Окрім касира та керівника фінансового відділу у «формі», у кабінеті сидів звичайний міняла, який одразу ж міг, за бажанням, обміняти долари на рублі за місцевим курсом. |
| s-12
| День зарплати був святим. |
| s-13
| Спочатку чекали й бігали щохвилини дізнатися: дають уже чи ні? |
| s-14
| Потім отримували гроші, роздавали борги й починали пити та пригадувати загиблих. |
| s-15
| На моїй вулиці в «армії» відмітилися всі молоді чоловіки. |
| s-16
| Саме відмітилися. |
| s-17
| Хтось протримався з рік, хтось — місяць. |
| s-18
| Причини звільнення типові: «Приїхали нові біснуваті комдиви, з ними працювати неможливо. |
| s-19
| Те, що вони вимагають, може, нормально для регулярної армії та новобранців, але тут це ніхто не виконуватиме». |
| s-20
| І чоловіки йдуть у нікуди — у безробіття, у пошуки старих місць роботи, у марні подорожі до Росії. |
| s-21
| Мені один хлопчина сказав про свого батька: «Батько служить. |
| s-22
| Він, типу, патріот». |
| s-23
| Оце «оце» найяскравіша ілюстрація всіх мотивів зараз. |